 |
| Вікторія Хома |
DC-Blogs
44-хвилинне
спецрозслідування Костянтина Усова «Тюрма №1. Лук’янівка» змогло одночасно
приголомшити, здивувати, та навіть налякати. На підсвідомому рівні я розуміла,
що у в'язниці не «солодке життя», але не могла навіть уявити, до якої міри там
дійсно страшно. Камера з товстими металічними ґратами, маленька камера, де
можуть тіснитися десятки людей, закрите,
прокурене приміщення, де єдине світло
– маленька лампочка. Нам у цьому фільми показали тюрму зсередини, тюрму очима
в'язнів, тюрму, де можуть закрити кожну людину, яка опинилась під підозрою, і
для цього в нашій країні абсолютно необов'язково бути справжнім злочинцем, який
становить небезпеку для суспільству. На мій погляд, гуманнішим способом,
порівняно з СІЗО, була б навіть смертна кара. Насправді за гуманністю
Лук’янівського СІЗО ховаються повільні та болісні тортури. Тож не дивно, що
навіть невинні люди, що виходять зі стін «Тюрми №1», стають жорстокими,
психічними каліками та навіть відлюдниками в суспільстві.
Хома Вікторія, студентка 1 курсу факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка
Немає коментарів:
Дописати коментар