понеділок, 25 лютого 2013 р.

Урок дебатів для дебатівців або як спудеї-дискусійники вишеньки рахували

Тиждень для студентів-журналістів почався насичено. З самого понеділка нас вчили вміло дискутувати. На чергове засідання Дискусійного клубу запросили гостя. Олександр Сорба – викладач-політолог, читає лекції з риторики.  Викладацька жилка виринала в нім з самого початку. Спершу все віддавало звичною, дуже достойного рівня лекцією. Все було доволі серйозно, з чіткою структурою.
Дехто з первачків (які ще не звикли до  позбавленої шкільного галасу аудиторної тиші)  і п’ятикурсників (які вже втомилися від схожої тиші) починали урізноманітнювати її кольоровим, наче хустка Юліани, гамором.
Пан Сорба займався тим, що з легкістю лапав погляди наших зацікавлених облич. До кафедри для слова вийшла Олеся. По-чехівськи коротко зуміла ознайомити аудиторію з темою.
Були представники всіх п’яти курсів, – кількістю близько 30, двійко аспірантів і стільки ж  лекторів, один з яких (Олександр Сорба) читав лекцію, інший же (Андрій Дахній) – вдовільнився роллю слухача.
Спершу наш лектор дотримувався класичного способу викладу матеріалу. Розповідав про 7 елементів публічного виступу визначених ще Арістотелем: інтенція – диспозиція – елокуція – запам’ятовування промови – її виголошення та ще пара. З високої арістотелівщини ми плавно перейшли до не такої високої, але всюдисущої і увсірозмовипроникаючої української політики. Всі принишкли. Слухають. Олександр Михайлович ділиться: Щоб дізнатися хто це зробив – подумайте – кому це вигідно?”. Андрій Йосипович в той час пальцями витяг ворсинку, яка видалася йому зайвою прикрасою на власній шапці, що красувалася на парті. Певно з  такою ж вправністю він витягає і знання з приречених на філософію студентських голів. В той час ми вже перебиралися з Арістотелевого захопливого елементу промови теза до іншого -  диспозиція.  Сорба пояснював одну із її засад. З першої парти зацікавлено і дещо з переживанням за присутніми спостерігала Олеся. Саме їй варто дякувати за організацію зустрічей. Юначка стежила за шумом студентів, котрі копошилися навколо сотворення списку присутніх щасливчиків. Вони й справді щасливчики — адже до десерту научитель підніс нам цілу торбу звеселяючих душу історій. Та про них – трохи пізніше.
Про пам'ять. Поки що ж розмірковував про людську пам'ять.  Зазначив, що турбує його свідоме безпамятство сучасного покоління. На память тепер покладаються одиниці. Технічний прогрес звільнив місце в нашій голові від запам’ятовувань. Тепер запамятовувати – не модно. А й справді, багато хто сьогодні цю місію  перекладає на функцію “ Нагадування ” у мобілці.    А колір волосся деякі умілиці використовують як алібі ”.
Практичні поради. Опісля давав деякі практичні поради — як приховати хвилювання, як викрити того, хто хвилюється і як ті, хто хвилюється намагаються приховати свою нервовість. Варто відзначити, що сам лектор поводився вільно — руки не зайняв ніяким предметом, яким часто намагаються приховати бентеження (ручки, папки, книги і т д.) Прийшов без жодних заготованих папірців-конспектів. На столі лежав лише телефон.
Під час лекції притримується традиційного способу навчання риторській майстерності. Новітні способи сприймає з ноткою упередження. Зокрема, дейлкарнегівське “ якбутиуспішним” — окреслив однією фразою: “Хочеш бути успішним - напиши книжку про те, як бути успішним”.
Про українських Пітта і Джолі. Важко обговорювати риторику, оминаючи політику. Олександр Сорба переконаний: на політичних шоу — найбільш професійні актори. Наш напучувач порадив – аби оцінити їх акторські здібності – потрібно вимкнути звук на телику під час перегляду політпрограми. Тоді бачиш вирази облич, їх переміну, куди політики дівають свої руки, як вони стоять. Сприймаєш лише картинку. Не розпорошуючи свою увагу на аудіо. Наприклад, рухи, якими намагаються замаскувати неправду - потирання носа, погладжування підборіддя, смикання вуха, несподіване широке розведення руками. Аудиторія на політичних програмах  — це теж вишколені актори. У Вікнах Дмітрія Нагієва багато не навчишся. Хочете побачити справжню акторську гру — увімкніть Кісєльова-Шустера. Без звуку. Спостерігайте за українськими оскароносними анжелінами та бредами!
Про відволікаючі елементи на ТБ. Коли ведучий розповідає про погані новини ( а зараз саме таких найбільше ), то на фоні, як ви, ймовірно, бачили, никають сюди-туди працівники, або сидять за комп’ютерами. Це так звані відволікаючі елементи. Аби від надміру негативу людина не перемкнула кнопку.
Про створення образу оратора. Як відомо, для оратора – важливим є образ. Знаю людей, у котрих 100-відсотковий зір, а вони все одно носять окуляри. Якщо ви одягнете окуляри, то люди навколо сприйматимуть вас серйозніше. Підвести  вміють руки – вони показують хвилювання. Аби не видати його варто взяти щось в руки, чимсь їх зайняти. Підійде папка, ручка… але надмірна маніпуляція цими предметами знову ж таки видасть вас. Тому, можна використати скріпку. Вона маленька. І видно не буде, і  руки чимось будуть зайняті. “На важливу зустріч не одягайте новий одяг. Усе нове – це щось незвичне, тому ви відчуватимете подвійну незручність – як від напруженої зустрічі, так і від одягу”. Чоловікам пан Сорба перед тим, як всідатися за стіл переговорів перед камерами – радив підібгати (як дівчатка спідниці) свої піджаки, аби голова не видавалася надто малою  (а від того не приведи Господи  пустопорожньою) втонувши у пустих, проте широких, піджачних плечах.
Для успішного виступу необхідно підібрати відповідну аудиторію. Таку, в якій голос звучав би гучно і доходив би до всіх. 216 аудиторія ( головного корпусу ЛНУ ) – люто її ненавиджу. Колись мої мязи вибухнуть і я забризкаю передні ряди кровю.  Особливо у подібних аудиторіях знадобиться вміння опановувати себе. Коли хвилюєтесь – починайте з коротких речень.  Так  потрохи вирівняєте своє дихання. Увійдете в ритм. Аби зняти напруження – можна кілька разів присісти. Але коли нема закулісся і до твого тремтячого тіла прикуті сотні поглядів – є ще один ефективний спосіб – напружити всі свої мязи. В інший момент – розслабити. І так кілька разів. Тіло прорелаксує.
Також не слід забувати про обличчя, тонус якого відіграє роль при бесіді. Його треба розминати. “Недобре, коли лице висить, як мокра білизна. Допоможуть вправи – розминка губ, вправа “ прикус старої бабці ”, витягування губ трубочкою і розтягування в усмішці та ін..”  Аби мати гарний голос – насінню , шоколаду та каві – зась.
Лектор радив молодим журналістам час од часу (  як людям публічним ) перевіряти власні емоції. Адже ваша ( на вашу ж думку ) мила усмішка може видатися оточуючим оскалом гієни. Нараджував нам грати в показуху. Під час гри ви розумієте – наскільки неслухняне ваше тіло. Ви не зможете показати ( а якщо зможете, то доволі убого ) здавалося б найпростіші речі. А й справді  - яким вмінням треба володіти аби зуміти показати тополю-самітницю край дороги!
Дискусійний клуб – навчить дискутувати? Олександр Михайлович вважає, що ДК не зуміє нас навчити дебатувати по-справжньому. Адже тут ми проводимо дебати в так званих тепличних умовах. Це просто собі бесіди. Вам потрібно створювати штучно критичні, напружені ситуації. ДК  має перетворитися на шахівницю. Боротьба має точитися затята. Коли ви вилізете зі своїх тепличних умов  на справжню шахівницю – ви одразу розгубитеся і вас зіб’ють. Добре, якщо з пантелику. Журналіст має виробляти у собі стресостійкість. Ваші дебати поки що не виробляють стресостійкості.
Рекомендував кожному з нас знімати свою величність на камеру. Особливо перед важливими виступами. Ні, не для самолюбуванництва.  Проговоріть на камеру свій виступ. Від А до Я. І ви зрозумієте, наскільки він недосконалий. Скільки в ньому недо. Аби навчитися вміло виходити із критичних життєвих ситуацій потрібно ЖИТИ. І ЧИТАТИ. Достоєвського, Толстого.  Вони добре навчать виходити з критичних ситуацій.
І насамкінець Сорба спом’янув про вади.  У кожного є свої  недоліки і якщо вони у журналіста так би мовити невиправні – невиліковні, то, при вмілій подачі, можуть стати навіть візитівкою.
І, до десерту - прийоми словесної маніпуляції та протидії словесним маніпуляціям від нашого учителя.
1)         Підмінюйте термінологію. “Наприклад, якщо ми слово “вибух” замінимо словом “експлозія” або “можна збільшити податки”,  замінимо на “спроектувати джерела надходження до державного бюджету”, то люди не до кінця зрозуміють змісту, але все ж подумають: “Ну от, людина реально компетентна, фахівець у своїй галузі.”
2)         Носіть окуляри. “Окуляри змінюють сприйняття людини. Надають образу якоїсь інтелігентності. Яка це вишукана гра коли можна зняти окуляри, театрально витримавши паузу, покласти їх в футляр, в цей час створюється певна напруга і тут звучить голос… Геніально!
3)         Перифраз. “Це, коли Ви вислуховуєте опонента, а тоді переозвучуєте, інтерпретуюте у вигідний для Вас спосіб. Зведіть слово опонента до абсурду.”           
4)         Опорні фрази. “Коли Ви відчуваєте потужний натиск Вашого оппонента, Ви можете збити цей натиск риторичним запитанням”.
5)         Спотворювання фраз.  “Обернення заклику проти опонента. Наприклад: “Ви так багато розповідаєте про соціальні програми, а чи Ви знаєте скільки коштує хліб у Луганській області? Хіба Вам  байдужа доля людей, котрі змушені купляти цей недешевий хліб?”
6)         Зайняти поблажливу позицію. “В кінці дискусії сказати: Я закликаю аудиторію поаплодувати моєму опонентові, який на правду виявив наполегливість. Я мав величезну приємність вести дискусію з “підготованою” людиною. Байдуже, що вона помилилася в принципових поняттях, але, разом з тим, я впевнений, що то не провина цієї молодої і перспективної людини , а скоріше у тому оточенні, у тому впливі, якого вона зазнала від неправильних людей”.
Десерт, як годиться, присмачуємо вишеньками. Їх цілих 10.
10 порад від Олександра Сорби
1)     Ставтеся до промови, як до наукової роботи. Треба чітко розуміти яку саме мету ви переслідуєте своїм виступом, які завдання маєте виконати.
2)     Будуйте свою промову так, щоб вона не стомлювала. Наше завдання - стримати увагу аудиторії. Використовуйте фабульно-інтригуючий підхід. Тобто,  зумисно порушуйте природну плинність подій і, наприклад, почніть з фіналу, який може обурювати аудиторію. Тоді вона буде пильно слідкувати за розвитком подій хоча б тому, що людям буде цікаво дізнатися, що привело до такої шокуючої розв’язки.
3)     Уважно ставтеся до стилістики промови. Щоб створити цілісний образ, інколи мовцю необхідно вживати канцеляризми, архаїзми, діалектизми.
4)     Подивіться якусь політичну програму (дебати). Але з вимкненим звуком. Зіставте технічну сторону самоподачі мовця і цілісне сприйняття його вербальної та невербальної мови.”
5)     Продумайте свій образ до деталей. Одяг, взуття, аксесуари мають бути відповідними до події і вам в них має бути комфортно.
6)     Куди подіти руки? Це дуже поширена проблема серед мовців. Візьміть з собою ручку, планшет, папку для паперів. Але найкращий варіант - звичайна канцелярська маленька скріпка. Ви зможете майже непомітно для аудиторії тримати, цим самим зайняти руки.
7)     Навчіться поводитися з технічними  засобами. Міру професійності журналіста можна визначити за тим, як він тримає мікрофон. Так сказав ще Влад Лістьєв.”
8)     Слідкуйте за осанкою. Рівна спина лише сприяє народженню звуків і ви менш втомлюєте голосові зв’язки.
9)     Спробуйте прочитати свою промову перед дзеркалом. Також можна використовувати відеокамеру. Це допоможе Вам побачити себе збоку і реально оцінити всі плюси і мінуси. Відкрийте свої недоліки і попрацюйте над ними.
10) Походіть на співбесіди по працевлаштуванню. Здобувайте досвід роботи у стресових ситуаціях. Працедавці їх Вам охоче влаштують.
Ми спробували  піднести  смаколиків від Олександра Михайловича Сорби. Скуштувавши їх, Ви зможете стати вправними ораторами. Тож, гайда до столу!

Підготували: Оксана Коваль та Маряна Болобан

Немає коментарів:

Дописати коментар