понеділок, 30 вересня 2013 р.

Від сьогодення до середньовіччя один крок?

DC-Blogs
       
Вікторія Сандуляк
20 вересня у рамках Дискусійного клубу відбувся перегляд фільму про Лук’янівське СІЗО. Всі охочі студенти-журналісти зібрались в аудиторії, чекаючи початку кіносеансу. І хоч коло тих, хто завітав, було зовсім невеликим, у всіх була маса вражень від фільму.Особисто мені як студентці-першокурсниці було дуже цікаво вперше побувати на засіданні Дискусійного клубу, побачити наскільки тепла і дружня атмосфера панує там.
        До уваги присутніх був представлений фільм про Лук’янівське СІЗО , автором якого є відомий журналіст телеканалу ТВІ Костянтин Усов. Думаю, що цей фільм-розслідування повністю проілюстрував наше сьогодення саме таким, яким воно є насправді. Протягом шести місяців журналіст проводив розслідування в одному з найбільших СІЗО України. Була проведена колосальна робота, потрачено шалені гроші заради того, щоб відкрити очі на сучасну реальність. За цей час журналістові довелось налаштувати цілу систему, яка наче по ланцюгу спрацьовувала на користь його розслідуванню. Якщо детальніше говорити, він передав близько 20 телефонів з відеокамерами, аби ув’язнені могли знімати умови, в яких вони живуть. Практично кожен крок Усова був підкріплений хабарем для «верхівки», що вже майже нікого не дивує. Проте «апартаменти», у яких мешкають в’язні, шокували, напевно, всіх: невеличкі кімнатки, уражені небезпечним грибком, вода, яка може спричинити рак, білизна, що висить у кімнаті під самою стелею, і навіть власноруч змайстрована плитка, яка розташувалась прямо на підлозі. Чи не абсурдно це? Невже людина, вина якої ще не доведена, заслуговує на життя в таких умовах? Саме від таких подій, фактів і реалій стає надзвичайно прикро і страшно за майбутнє цієї країни. 
       Але бувають випадки, коли в’язні не повертаються з того пекла назад. Особливо справила враження історія 21-річного Романа Рубана, який загинув від удару струмом у стінах сумнозвісного СІЗО. Замість того, щоб надати фахову медичну допомогу потерпілому, п’яний лікар занадто швидко увів дозу магнезію, що спричинило трагедію. Інший резонансний випадок стався в тому ж таки ізоляторі. Йдеться про вагітну 39-річну жінку, яку утримували без належних підстав. Через жахливі умови перебування у камері у неї стався викидень. Найстрашніше те, що винуватці трагедії так і не були покарані, а Феміда вкотре неправильно схилила свої ваги…
        Отже, чи можемо ми говорити про цивілізованість країни, якщо ув’язнені люди живуть не краще, ніж тварини? До якої Європи ми прагнемо, якщо не можемо розпочати власну перебудову з елементарних речей? Чи далеко ми відійшли від того сумнозвісного середньовіччя? Думаю, і так кожен знає відповідь.

Сандуляк Вікторія, студентка 1 курсу факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Немає коментарів:

Дописати коментар