DC-Blogs
 |
| Діана Гарбань |
Чи не здається вам, що ми зависли в маргінальній провінції,
яка тягнеться вже кілька століть? А чому ми взагалі стали провінцією із
недолугими людьми, які топчуться навколо однієї точки в замкненому крузі? Та,
мабуть, ви вже й самі здогадались. Вічна колізія двох держав, двох
ментальностей, двох культур, та й, зрештою, не тільки двох. Тільки
імперіалістична ментальність нашого «побратима» занадто сильно затягла нас в
родинні стосунки. Безліч істориків, науковців, дослідників і всіх розумних
людей ведуть дискусії про те, які проблеми нас оточують, що заважає нашій
еволюції як держави і цілісного суспільства.
Юрій Шевельов у своїх працях
зазначає, що головні вороги для України -Москва, кочубеївщина і провінціалізм.
Ці питання є так би мовити абстрагованими і включають в себе низку інших
понять. Проблеми залишаються актуальними й сьогодні, поки ми не зрозуміємо їх і
не активізуємо свої сили для їх вирішення. Річ у тім, що ми звикли до всіх
канонів, які нав’язала нам Москва. Ми самі дозволили так вчинити і тепер пожинаємо врожай, який
складається із комплексів неповноцінного громадянина-патріота, спотвореної
історії, псевдоособливої культури (себто шоу-бізнес, який процвітає, не
дозволяючи неформату і чомусь справді вартісному вийти в люди) нерозвинутої
економіки і т.д. Поки в народі побутуватиме думка «моя хата скраю, я нічого не знаю», «в мене має бути
краща машина, ніж у сусіда» тощо, доти в нас процвітатиме фарисейство, кочубейство
й інші види українофобства. Найгірше - те, що ареною для проведення махінацій
був і залишається народ. Тому, мабуть, вже в наших генах закладений
провінціалізм, і те, що в нас живе ксенофобія до свободи й вільнодумства, навіть
у незалежній Україні. Але так не повинно бути. Ми маємо шукати шляхи для
відновлення єдності не тільки географічної, а й інтелектуальної й культурної.
Ніхто ж за нас це не зробить, а тим паче не подасть у готовому вигляді. Як
показував неодноразовий досвід: напівфабрикати не завжди корисні, і в більшості
випадків руйнівно діють на здоров’я держави.
Отже, ми повинні старатися якнайменше вживати нав’язливих
думок і порад, навчитися аналізувати помилки, показані в ретроспективі
дослідників, не допускати міграції інтелекту і найголовніше - тримати віру в
єдність. Тоді нас чекає велике гідне майбутнє.
Діана Гарбань,
студентка 1 курсу факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка
Немає коментарів:
Дописати коментар