понеділок, 28 жовтня 2013 р.

Арабська нація: місток між Заходом та Сходом...І навіть більше

DC-Blogs
Аліна Гаравська

Новий погляд на таку частину світу, як Схід, змушує нас робити неоднозначні висновки щодо їхньої релігії, мови та способу життя загалом. Але який він, цей шлях утвердження арабської культури на теренах між Африкою, Азією та Європою?

З перших хвилин фільму кожне слово про Близький Схід ставить під сумнів чи не усі наші знання про нього, оскільки, характеризуючи арабський народ, ми відчуваємо щось відчужене, дивне, варварське та часом екзотичне, проте надзвичайно рідко сприймаємо цю націю як людей високоосвічених, які дали поштовх Європі. Чи було метою сюжету переконати нас із вами в усталених поглядах? Ні, вони завжди залишатимуться в нас, адже ми занадто сильно відрізняємося за способом мислення – ми тікаємо від життя, араби ж, натомість, відчувають його. З кожним кадром все більше змінюються європейські упередження, і ми розуміємо, наскільки впливовою може бути чужа культура, яка не загарбує, а, навпаки, надає колоритного відтінку. Наприклад, одним із вражаючих моментів стало те, що арабська нація змогла народитися за якихось шістдесят років та розповсюдитися не лише на відомій усім території, а й пустити коріння у таких країнах, як Іспанія, Сицилія та ін. Активно розселяються представники цієї нації і на територіях решти європейських країн, створюючи своєрідний місток між Заходом та Сходом.
Упродовж перших хвилин ми розуміємо, що араби не збираються бути відкинутим від усього світу народом, а, навпаки, розвиваються, але дещо іншим шляхом. Їхньою стержневою парадигмою буття є релігія. Саме це нас найчастіше і лякає, оскільки Коран здається занадто жорстким, вимагає удосталь жертв, але послідовники ісламу знаходять об’єктивні причини для таких дій. Вони трактують свою віру як щось єдине: Бог – один, він дав начало Всесвіту, а ми його, у свою чергу, маємо пізнати. Саме тому іслам та Схід загалом не переживали «темних» років, адже наука та віра йшли нога в ногу, іслам ніколи не насаджували силою. Саме тому він усталився так твердо у серцях людей, а вже у ХХІ ст. кількість послідовників ісламу стрімко зростає до 1,5 млрд. Тобто 23% населення планети наслідує заповіт пророка Магомета.
Іслам був даний людям арабською мовою, проте призначався не лише для арабів, а для усього людства. Проповідувати слова Аллаха – ось мета кожного мусульманина. Також стрічка яскраво показує те, що найчастіше проходить повз наше розуміння Сходу: іслам був ідеєю об’єднання кочових племен, тому країни завойовувалися не звичними для нас загарбницькими методами, а миром.
Здається, уже все настільки відоме та відкрите сьогодні… Але ж ні, адже, переглянувши фільм, повертаєшся до нього знову, аби розслухати та пізнати усе до останнього слова. Ці шістдесят хвилин демонстрації взаємозв’язку між релігією та наукою справді відкривають очі на непізнані обрії мусульманства. Чи не найголовнішим завданням арабів, згідно з вірою, було пізнати цей світ, в той час, як Європа утверджувала християнство насильством, чіткими нормами та інквізиціями. То чи насправді віра європейців є лояльнішою, ніж релігійні погляди мусульман? Кадри фільму не залишають такі питання відкритими, проводячи глядача лабіринтами від сивої давнини до сьогодення. Одним із коридорів стає геометрія, астрономія, філософія та фізика. Зокрема, багдадські перекладачі намагалися перейняти наукові надбання інших країн, аби довершити розпочате античними мудрецями. Уже згодом Ібн аль-Хасам доводить відображення світла, яке сьогодні ми розуміємо як «камера обскура», вчені перекладають вчення Арістотеля про метафізику, а модель мусульманина Акусі пізніше вже розробить славнозвісний Коперник (прирівнюючи їхні схеми, розуміємо, що подібні вони схожі, як дві краплі води).
То чи перевершить Захід Схід, коли останній підштовхував Європу до розвитку, залишаючись у тіні? Фільм нагадує нам, що віковічна історія арабського народу не просто так усталюється та вкорінюється, адже вони живуть своїми переконаннями. Чи змінюватиме Схід й надалі культуру світу? Тут стрічка ставить три крапки.

Немає коментарів:

Дописати коментар