Цього тижня львівському Дискусійному клубу минає рік. За плечима — 365 днів насиченого спілкування, шаленого студентського життя та інтелектуального зростання
 |
Студентство завжди було тим нервом суспільства, що реагує на соціальні та політичні зміни. Наочним прикладом є революції у Франції, Німеччині, Італії, події Празької весни та Солідарності, Революція на граніті. Натомість нині студент, здебільшого, сидить у затишші, «підпіллі» власного нігілізму.
У Стародавньому Римі й у середні віки студентами називали будь-яких осіб, зайнятих процесом пізнання. «Для людини природно прагнути пізнання. [...] Відсутність інтересу, байдужість — гірші, аніж незнання», — писав Аристотель у своїй «Метафізиці». Важливим є імпульс того мисленнєвого пробудження, який дає поштовх до розвитку.
Рік тому на факультеті журналістики Львівського національного університету зародилася ідея створення такої платформи, яка б спробувала принаймні частково активізувати студентське середовище, — Дискусійного клубу. Це, зокрема, було пов’язано з проектом Campus 3.0, в рамках якого дискусійники проводили онлайн-дебати «Університети vs політики». Я з радістю відкрила для себе те, що не одна «ношусь» з такою ідеєю. Ще одною натхненницею стала Юліана Лавриш, колега по Літній школі журналістики «Дня». Ми об’єднали зусилля і розпочали роботу — формували концепцію, визначали формат, план дій. І на наш імпульс відгукнулися.
26 верeсня у 103 аудиторії факультету журналістики Франкового університету зібралися люди, яким цікавою стала ідея Дискусійного клубу. Відтоді кожного тижня студенти організовували 1-2 зустрічі: лекції, перегляди фільмів, обговорення, дебати. Спершу учасників було десять, але з кожною зустріччю кількість зацікавлених збільшується, а на деяких лекціях в аудиторіях немає де яблуку впасти, коли приходить майже сотня слухачів. Здебільшого це студенти факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, однак до роботи долучаються студенти-соціологи, політологи, культурологи тощо. Важливою була реакція викладачів факультету, які підтримали студентську ініціативу. Як кажуть, освіта — це те, що залишається після того, коли забуваєш все. Тому дискусійники намагалися зробити все, аби кожна зустріч запам’яталася. В Дискусійному клубі були зустрічі з Володимиром В’ятровичем, Оксаною Дащаківською, Антоніною Стряпко, Джумбером Дзігуа, Олександром Сорбою тощо. За рік було проведено більше п’ятдесяти заходів. Всього не розповісти, тому переадресовую на платформи Дискусійного клубу в Інтернеті, де можна отримати більше інформації: https://www.facebook.com/ debate.cl, http://debate-cl.blogspot.com/.
Наприкінці року до львівського Дискусійного клубу завітала головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА. І ця зустріч не була випадковою, позаяк темою стало майбутнє української журналістики. І недарма студенти кожного місяця читали та обговорювали по книжці з серії «Бронебійна публіцистика». Адже йдеться про відновлення світоглядно-ідеологічної концептосфери. Учасники Дискусійного клубу поставили собі мету — сприяти інтелектуальному розвитку та самоосвіті студентів. А клуб дав можливість студентам реалізувати себе, знайти однодумців, посприяв формуванню власної позиції та розвитку практичних навичок дискутувати.
Студенти аналізували світоглядно-ідеологічну публіцистику, яка синтезувала філософію й політику, метафізику й програму конкретних дій. Не можна змовчати про те, що багато хто пішов молодим ініціаторам назустріч. І сам факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, де сформувалося наше «гніздечко», і газета «День», яка протягом всього часу стала майданчиком для дискусій, і проект Campus 3.0, який постійно підживлював дискусійників новими ідеями. Учасники Дискусійного клубу поставили собі кілька цілей: перша — підвищити рівень знань студентів у конкретних сферах: політиці, соціології, історії, культурі, літературі тощо. І реалізували цю ціль через проведення щотижневих зустрічей, які сприяють засвоєнню інформації, креативному розвитку та вдосконаленню ораторських здібностей студентів. Друга — створити платформу для обговорення. І реалізували її через проведення круглих столів та позачергових зустрічей різноманітної тематики (згідно із запитами і побажаннями студентів). Третя — розвинути у студентів практичні навички дискутувати. Четверта — осмислювати сучасну публіцистику та аксіологічно навантажену літературу. І реалізували її через проведення круглих столів «Бронебійна публіцистика». Зараз із гордістю можемо сказати, що багатьох цілей Дискусійний клуб досягнув. Показником є те, що діяльність Дискусійного клубу змінює модель студента — із пасивного на активного. А для деяких студентів Дискусійний клуб став приводом для вступу на факультет журналістики ЛНУ імені Івана Франка.
Процес запущено. Дискусійний клуб продовжує працювати у тому ж режимі, який був минулого року. За перший місяць вже відбулося кілька зустрічей, зокрема з Ольгою Герасим’юк, з якою студенти домовилися ще на Літній школі журналістики «Дня». Що скульптура робить зі шматком мармуру, те ж освіта робить з людською душею. Кристалізує та формує — позиції, погляди, особистість. Дискусійний клуб щиро дякує тим людям, які відгукнулися на імпульс. Але цікавим є продовження — що скажуть інші міста?
У Стародавньому Римі й у середні віки студентами називали будь-яких осіб, зайнятих процесом пізнання. «Для людини природно прагнути пізнання. [...] Відсутність інтересу, байдужість — гірші, аніж незнання», — писав Аристотель у своїй «Метафізиці». Важливим є імпульс того мисленнєвого пробудження, який дає поштовх до розвитку.
Рік тому на факультеті журналістики Львівського національного університету зародилася ідея створення такої платформи, яка б спробувала принаймні частково активізувати студентське середовище, — Дискусійного клубу. Це, зокрема, було пов’язано з проектом Campus 3.0, в рамках якого дискусійники проводили онлайн-дебати «Університети vs політики». Я з радістю відкрила для себе те, що не одна «ношусь» з такою ідеєю. Ще одною натхненницею стала Юліана Лавриш, колега по Літній школі журналістики «Дня». Ми об’єднали зусилля і розпочали роботу — формували концепцію, визначали формат, план дій. І на наш імпульс відгукнулися.
26 верeсня у 103 аудиторії факультету журналістики Франкового університету зібралися люди, яким цікавою стала ідея Дискусійного клубу. Відтоді кожного тижня студенти організовували 1-2 зустрічі: лекції, перегляди фільмів, обговорення, дебати. Спершу учасників було десять, але з кожною зустріччю кількість зацікавлених збільшується, а на деяких лекціях в аудиторіях немає де яблуку впасти, коли приходить майже сотня слухачів. Здебільшого це студенти факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, однак до роботи долучаються студенти-соціологи, політологи, культурологи тощо. Важливою була реакція викладачів факультету, які підтримали студентську ініціативу. Як кажуть, освіта — це те, що залишається після того, коли забуваєш все. Тому дискусійники намагалися зробити все, аби кожна зустріч запам’яталася. В Дискусійному клубі були зустрічі з Володимиром В’ятровичем, Оксаною Дащаківською, Антоніною Стряпко, Джумбером Дзігуа, Олександром Сорбою тощо. За рік було проведено більше п’ятдесяти заходів. Всього не розповісти, тому переадресовую на платформи Дискусійного клубу в Інтернеті, де можна отримати більше інформації: https://www.facebook.com/ debate.cl, http://debate-cl.blogspot.com/.
Наприкінці року до львівського Дискусійного клубу завітала головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА. І ця зустріч не була випадковою, позаяк темою стало майбутнє української журналістики. І недарма студенти кожного місяця читали та обговорювали по книжці з серії «Бронебійна публіцистика». Адже йдеться про відновлення світоглядно-ідеологічної концептосфери. Учасники Дискусійного клубу поставили собі мету — сприяти інтелектуальному розвитку та самоосвіті студентів. А клуб дав можливість студентам реалізувати себе, знайти однодумців, посприяв формуванню власної позиції та розвитку практичних навичок дискутувати.
Студенти аналізували світоглядно-ідеологічну публіцистику, яка синтезувала філософію й політику, метафізику й програму конкретних дій. Не можна змовчати про те, що багато хто пішов молодим ініціаторам назустріч. І сам факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, де сформувалося наше «гніздечко», і газета «День», яка протягом всього часу стала майданчиком для дискусій, і проект Campus 3.0, який постійно підживлював дискусійників новими ідеями. Учасники Дискусійного клубу поставили собі кілька цілей: перша — підвищити рівень знань студентів у конкретних сферах: політиці, соціології, історії, культурі, літературі тощо. І реалізували цю ціль через проведення щотижневих зустрічей, які сприяють засвоєнню інформації, креативному розвитку та вдосконаленню ораторських здібностей студентів. Друга — створити платформу для обговорення. І реалізували її через проведення круглих столів та позачергових зустрічей різноманітної тематики (згідно із запитами і побажаннями студентів). Третя — розвинути у студентів практичні навички дискутувати. Четверта — осмислювати сучасну публіцистику та аксіологічно навантажену літературу. І реалізували її через проведення круглих столів «Бронебійна публіцистика». Зараз із гордістю можемо сказати, що багатьох цілей Дискусійний клуб досягнув. Показником є те, що діяльність Дискусійного клубу змінює модель студента — із пасивного на активного. А для деяких студентів Дискусійний клуб став приводом для вступу на факультет журналістики ЛНУ імені Івана Франка.
Процес запущено. Дискусійний клуб продовжує працювати у тому ж режимі, який був минулого року. За перший місяць вже відбулося кілька зустрічей, зокрема з Ольгою Герасим’юк, з якою студенти домовилися ще на Літній школі журналістики «Дня». Що скульптура робить зі шматком мармуру, те ж освіта робить з людською душею. Кристалізує та формує — позиції, погляди, особистість. Дискусійний клуб щиро дякує тим людям, які відгукнулися на імпульс. Але цікавим є продовження — що скажуть інші міста?
Олеся Яремчук, координатор Дискусіного клубу, "День"
Джерело: "День"
Джерело: "День"
Немає коментарів:
Дописати коментар