«Тюрма № 1»

Ірина Саєвич 

DC-Blogs

       Що відбувається за стінами найвідомішого слідчого ізолятора України - Київського СІЗО №13, славнозвісної Лук’янівки? Який побут, традиції та правила там діють? Чому помирають і гинуть в’язні? І як воно бачити небо через ґрати?

          На ці та інші запитання дає відповідь журналіст Костянтин Усов у своєму фільмі-спецрозслідуванні «Лук’янівка. Тюрма №1», перегляд якого відбувся в п’ятницю, 12 вересня, у рамках Дискусійного клубу. Журналіст розкриває усі таємниці життя в’язнів Лук’янівської колонії. Показує не те, в що нас змушують вірити, а те, що є насправді. 

        У своєму розслідуванні автор розповів про причини зйомки цього фільму: «Київське СІЗО в інформаційному просторі займає першу позицію за кількістю повідомлень про звірства, насильства, катування, про нелюдські умови утримання і дивні смерті в тюремних камерах, оскільки саме туди влада Януковича відправляє своїх ворогів. Півроку тому ми поставили перед собою надзавдання - знайти спосіб  показати людям справжню Лук’янівку. Справжню, а не ту, яку демонструють обраним ЗМІ».

Для виконання цієї мети журналіст встановив всередині тюрми «агентурну мережу», з допомогою якої отримував інформацію про життя і побут ув’язнених. Засобом передачі інформації слугували мобільні телефони, які Усов передавав надійним людям - тим, яких схилив на свою сторону до проведення розслідування. Ці телефони та усю необхідну інформацію в’язні отримували від посередників, які за виконану роботу отримували значні суми. Складність цього плану полягала у тому, що для відображення повної картини необхідним було встановлення контакту не з однією особою, а з декількома, як зазначив сам автор: «На кожному поверсі, у кожному корпусі у мене були свої люди». Щовечора Костянтин Усов отримував відео та подробиці з повсякденного життя ув’язнених, які він пізніше оприлюднить у своєму розслідуванні. І,чесно кажучи, ці кадри просто вражають: умови, в яких живуть в’язні, не придатні для нормального існування, їжу важко назвати їстівною, тому єдине, що рятує їх – передачі родичів, так званий «кабан». Їжу готують на саморобній плиті, яка розміщується на підлозі. На стінах - грибок і оголені електричні проводи, які вже позбавили життя двадцятирічного Романа Рубана. До агентурної співпраці Усов залучив і одного із правоохоронців, хоча переконати його було вкрай нелегко.

       Після виходу цього фільму на екрани голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Юрій Стець заявив, що прокуратура має намір порушити кримінальну справу проти автора журналістського розслідування «Тюрма  №1» Костянтина Усова. Але невдовзі в прокуратурі спростували це повідомлення, а сам журналіст повідомив, що ніякої постанови про порушення кримінальної справи, оформленої належним чином, йому не вручали. Також він додав, що хвилюється за тих в’язнів Лук’янівки, які допомогли йому у створенні фільму.
        «Погрози - це досить суб’єктивна річ. Для когось це небезпека, а для когось - пусті слова. Та зараз йдеться не про нас: не про мене або тих, хто створював цей фільм, а про здоров’я, долю і безпеку в’язнів, які  з самого початку знали, що йдуть на ризик, знали, що можуть поплатитися за свій вчинок карцером. Ось за них я справді хвилююсь».
        Розслідування і справді змусило чиновників звернути увагу на цю справу, адже після його перегляду в прокуратурі Києва повідомили, що проводиться перевірка фактів, наведених у спецрозслідуванні Костянтина Усова. У свою чергу, Кабінет Міністрів виділив заднім числом (наказ від 21 березня) 1,5 млн. гривень на ремонт камер Київського СІЗО.  Прес-служба Президента України також відреагувала і розповсюдила інформацію, що очільник держави Віктор Янукович запропонував Генеральному прокуророві Віктору Пшонці організувати перевірку і у встановленому порядку вжити заходів щодо відсторонення причетних осіб вказаної установи від виконання службових обов’язків на час перевірки.
       Зараз напруженість влади щодо цієї теми зменшилась, Євгенія Домбровського відсторонено від посади виконувача обов’язків керівника Київського СІЗО, сам Костянтин Усов емігрував за кордон. В одному з інтерв’ю для програми «Голос Америки» він розповів про життя телеканалу ТВі: «Компанія, де я працюю, після наших розслідувань постійно зазнає утисків, візитів правоохоронних і регуляторних органів, які не дають нам виконувати свою роботу і постійно намагаються зменшити нашу аудиторію. Вони хочуть, щоб менше людей знали правду, за яку ми боремось і вкладаємо великі зусилля».

       Після перегляду цього фільму кожен задумається: чи чекають на нас  зміни? Так, прийде нове керівництво, та чи буде воно кращим від попереднього? У тому ж таки інтерв’ю Усов відповідає на це запитання так: «Коли ми проводили розслідування, то сподівались насамперед на зміни. Вони настануть ,можливо, це перший випадок за довгі роки, коли щось реально починає змінюватись, змінюватись внаслідок журналістської роботи. Виділяють кошти, їжа стала такою, якою її ніколи не пам’ятали. Результати є абсолютно практичними, їх можна навіть відчути, і це важливо. Вперше за багато років довели, що суспільство за допомогою журналістів та громадських інституцій може впливати на таку нецивілізовану владу, що є у нашій країні.  Українське суспільство  зможе протистояти авторитаризму лише в одному випадку - якщо ми будемо разом».

 Саєвич Ірина, студентка I курсу факультету журналістики