"Поважай себе - будь розумним"

Про старт нового сезону у Дискусійного клубу від Дмитра Пальчикова  Історія від "А" до сьогодні в невелику блозі на сайті газети "День"  Читати уважно!

Перші числа вересня 2012-го. Я тільки вступив на факультет журналістики Франкового університету, сповнений очікуваннями. Вирішив піти у 209 аудиторію, краєм вуха почувши, що там будуть дещо представляти. Зайшовши туди, я сів у ряд, що біля вікна. Аудиторія була не повна, близько двадцяти студентів сиділо в ній. Дві чорняві дівчинки, повні натхнення, на проекторі показували презентацію. «Наш салоган: поважай себе – будь розумним. З ними ти навчитися професійно ставити запитання, фахово аргументувати свою думку та вміло дебатувати», - впевнено наголосила одна з них.

Це була Олеся Яремчук, співзасновниця Дискусійного клубу, пізніше з якою я добре буду знайомий, разом поїдемо з цим проектом до Харкова, а далі й працюватимемо в газеті «День». Як розумієте, таке не могло навіть спасти на думку.

Я зацікавився, дівчата гарно попрацювали над представлення. Йшлося про доволі серйозні речі – це і самоосвіта, усвідомлення суспільно-політичних процесів у країні, критичне мислення, знання історії тощо. Я повірив у Дискусійний клуб. У те, що він зможе показати мені шлях, яким  повинен рухатися амбітний студент з метою в житті.

«ЧОМУ ВОНИ НЕ ЗАХОДЯТЬ?»

Сьогодні той же вересень з тими ж числами два роки опісля. Мені випала честь бути співкоординатором цього прекрасного проекту разом з Мар’яною Болобан. Влітку ми разом були учасниками Літньої школи журналістики газети «День». Тепер судилось нам відкривати новий сезон інтелектуального клубу. І скажу – це велика честь.

На дворі четвертий день місяця, 103 аудиторія того ж факультету, студенти стоять біля входу в аудиторію. «Чому вони не заходять?», - мимоволі подумав я. Підійшовши ближче,  бачу купу людей, які зайняли усі крісла та проходи. Аудиторія була переповнена. Кмітливі студенти почали носити стільчики з бібліотеки, аби дізнатись більше про студентський проект. Тоді я почав рахувати. Один, два, три…п’ять…десять…двадцять п’ять…тридцять сім…п’ятдесят дев’ять, шістдесят, шістдесят один… Далі я збився. І тільки тоді зрозумів, на якій цифрі. Кількість присутніх вражає. Приємно бачити юних студентів, а фактично – ще школярів, які прийшли сюди зі своїми ціляли та запитаннями. Попит є – це прекрасно.

БАГАТОГРАННІСТЬ – КЛЮЧ ДО БЕЗМЕЖНОСТІ

На презентації Дискусійного клубу ми розповіли про чотири напрямки роботи, які допоможуть краще засвоїти матеріал та розвинути у молодих студентів глибину думки, критичний погляд, навчити їх спілкуватися з політиками, журналістами, істориками, культурологами тощо, правильно ставити якісні та актуальні запитання, аналізувати тексти, книжки, фільми, покажуть, як виходити переможцем зі затятих суперечок та складних ситуацій…про багатогранність нашої роботи, адже ми говоримо від церкви до спорту, від нових демократій до Арабської весни, від українського кінематографу до Нового журналізму. І безперечно, ця багатогранність відбивається у способі мислення учасників клубу.

Розповіли й про це одну ланку нашої роботи – читання книжок із бібліотеки газети «День» - «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література»: шляхи формування національної свідомості», яку веде друга співзасновниця Дискусійного клубу Юліана Лавриш.

Юліана намагалася донести студентам важливість розуміння сучасної історії Україні саме в контексті історичного бекграунду країни. Гадаю, ці тексти допомагають переосмислити й зрозуміти важкі історико-культурні та політико-суспільні процеси нашої країни протягом сотні років.

СЕРГІЙ БОРИСОВИЧ НАМ УСМІХАЄТЬСЯ

Все в сукупності формує критично мислячу масу студентів. І не просто критично, а активну (!) критично мислячу ланку студентського середовища, про що свого часу говорив професор Сергій Борисович Кримський, український філософ, Шевченківський лауреат та добрий друг «Дня».

Презентація йде до завершення. Оскільки від такої кількості людей в аудиторії стало трохи душно, я захотів відчинити двері для свіжого повітря. Але раптом побачив - Олеся. Приголомшеність на її обличчі було важко не зауважити. Вона була рада, що така кількість людей знаходять щось для себе в Дискусійному клубі.

Представлення вдалось, тепер наша основна мета – якісна робота, як кажуть, на перспективу. У цей день мені хотілось показати молодим студентам те, що сам побачив кілька років тому. Адже не можу не згадувати себе таким ж першокурсником, який заради цікавості пішов у 209 аудиторію з надією відкрити для себе щось нове. А це нове – відкрило мене.

Дмитро Пальчиков, 

співкоординатор проекту "Дискусійний клуб"

"День"