Уроки великого Редактора

Учасники львівського Дискусійного клубу розпочали інтелектуальний сезон із осмислення журналістської спадщини Єжи Гедройця, яка вийшла в книжковій серії «Дня» «Підривна література»

Після недовготривалих канікул учасники Дискусійного клубу знову зібралися для обговорення чергової постаті із серії «Дня» «Підривна література». Цього разу, беручи до уваги ситуацію в країні, дискусійники обрали для прочитання книжку Єжи ГЕДРОЙЦЯ «З нотаток Редактора». Коротко ознайомившись з біографією видатного польського письменника і публіциста, учасники Дискусійного клубу перейшли до знайомства з політикою журналу «Культура», де Єжи Гедройць виступав у ролі засновника та головного редактора.

Однією з головних ідей газети, які зазначили дискусійники, було те, що головний штат видання завжди оточували люди, які дописували та допомагали «Культурі». Так газета мала завжди нові та свіжі думки. Цікавими для дискусійників, виявились і думки Єжи Гедройця, щодо концепції УЛБ (Україна, Литва, Білорусь). Багато обговорювали польсько-український діалог, де розрослась дискусія. Студенти поділились на тих, хто був упевнений, що Гедройць розглядав Україну лише зі стратегічного погляду, та тих, хто вважав думки та ідеї Гедройця безкорисливими. Важливо також зазначити, що саме діалог Гедройць вважав найдієвішою формою досягнення результату. Молодим журналістам дуже корисно було ознайомитися з думками редактора саме в цей період, адже, колись Польща була в такій же складній ситуації. Розв’язати конфлікт допомогли інтелектуали, тодішні думки та поради яких, зокрема, Гедройця, українцям необхідно взяти на озброєння. Адже Україна є мостом між Сходом та Заходом (саме мостом, а не буферною державою, — зазначав Єжи Гедройць), що можна дуже вдало використати. Що і пропонував зробити пан Єжи, але на прикладі Польщі.

ВРАЖЕННЯ

Тетяна РУСІНКЕВИЧ, студентка І курсу факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка:— Опісля прочитання книжки «З нотаток Редактора», я відкрила для себе Єжи Гедройця передусім як дипломатичного журналіста. Те, що він зумів понад 50 років не лише видавати свій часопис «Kultura», а й зробив його популярним та авторитетним, — явище непересічне. Нам, журналістам, справді є чого повчитися у видатного Редактора. Ще більш цікавими є зусилля Гедройця у напрямі польсько-українського діалогу, його механізми вирішення проблем між країнами-сусідами в Центрально-Східній Європі. Симпатизує те, що він не просто порушує наболілі питання, а й дає на них відповіді, пропонує програму дій, зокрема для польської влади. Єжи Гедройць зовсім не ідеалізує Батьківщину, він вказує на недоліки свого народу, якому варто «позбутися пихатості» щодо ближніх. Концепція УЛБ, пропагування ідеї їхньої самостійності переформатували значну частину польської свідомості, особливо стосовно нашої держави. Можливо, для Редактора Україна була насамперед стратегічним союзником, адже, за умови співпраці з УЛБ, Польща мала б зміцнити свої позиції в Європі. Однак Гедройць пропонував перезавантаження й культурної сфери, що передбачало взаємопізнання історії, релігії, науки країн-сусідів. На жаль, у нас постать видатного журналіста й історика недооцінюють, але хіба не завдяки його зусиллям саме Польща першою визнала незалежність України, а «балканська модель» не повторилася з нами?

Лілія ТУЛУПЕНКО, студентка V курсу факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка:— Справжнє визнання особистості Єжи Гедройця, знаного в інтелектуальному та політичному осередку Європи не інакше як Редактор з великої літери, відбулося ще за його життя на рівні сучасної польської політичної та культурної генерації.

Єжи Гедройць був першим поляком, який уже у післявоєнні роки почав замислюватися над тим, якими повинні бути відносини Польщі з Білоруссю, Литвою, Україною та Росією. Гедройць був з плеяди стратегів з особливим світовідчуттям, який не спокушався непевним сьогоденням, а вибудовував вектор перетворень у довгій перспективі.

Польський редактор по-батьківськи суворий та вимогливий по відношенню до власної країни, критикував недалекоглядний націоналізм своїх співвітчизників. Інтелектуал закликав позбутися будь-яких зазіхань на Львів та Вільнюс і зосередитися на праці над власною літературною та політичною культурою. У підсумку Гедройць заклав підвалини у виховання польської незалежної думки та вивів на якісно новий, європейський щабель, польську літературу.

Відтак, Гедройць допоміг відбутися Польщі саме як європейській країні. І така заслуга важить понад усі політичні, економічні та мілітарні здобутки. Однак Польща не змогла б стати повноцінним учасником у складі Євросоюзу та НАТО, якби Гедройць не провів попередньої ревізії з переусвідомлення себе польським суспільством.

Чому сучасні українці повинні ознайомитися з поляком Єжи Гедройцем?

Єжи Гедройць протягом усієї копіткої роботи редактором всіляко сприяв підсиленню польсько-українського діалогу на рівні рівноправності та взаємоповаги. Завдяки видавничій справі Гедройця, західний світ побачив та відкрив для себе загиблих у 1930-ті українських письменників з плеяди «Розстріляне Відродження».

У той час, коли Україна не існувала як самостійний суб’єкт на політичній мапі Європи, поляк з Мінська, Єжи Гедройць з взаємними силами провідних українських інтелектуалів та публіцистів, витворював на шпальтах паризької «Культури» контури європейської України. За сприяння Гедройця відбулася не тільки Польща, а й Україна, як інтелектуальна нація, що здатна продукувати своїх геніїв і бути духовно близькою для Європи.

Гедройць вірив у спільне демократичне майбутнє Польщі та східноєвропейського блоку, до складу якого мали б увійти Україна, Білорусь та Литва. Ця його ідеологема «Польща+УБЛ» частково залишилися не артикульованою. Частково, тому що Польща та Литва творять свою сучасність у сім’ї інших європейських країн, Білорусь, яка перебуває у системі координат Кремля, видається, надовго втрачена для Європи, а Україна все ще продовжує перебувати у зоні турбулентності.

Східноєвропейська політична тріада: Польща — Литва — Україна могла б створити своє лобі в складі Європейського Союзу, який був би змушений рахуватися з ними як зі самостійними впливовими політичними суб’єктами і вивело б взаємні відносини на новий політичний рівень. ПУЛ могли б суттєво впливати на економічну та культурну політику Європи і лише збагатило б останню. Такий східноєвропейський блок також міг би створити надійний щит проти прокремлівської експансії.

Вікторія БОБРОВА,

студентка II курсу факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка
Рубрика:
Медіа

Газета "День":
№32, (2014)